У засіданні взяли участь Лариса Байда, ВГСПО "Національна асамблея інвалідів України", Раїса Кравченко, ВГО "Коаліція захисту прав інвалідів та осіб з інтелектуальною недостатністю", Галина Полякова, ВБО "Турбота про літніх в Україні", Лідія Новак, БО "Місто щасливих дітей", Андрій Васькович, МБФ "Карітас України". Від Партнерства «Кожній дитині» у зустрічі взяла участь Василина Дибайло – директор організації.

На зустрічі було обговорено питання державного соціального замовлення, підкреслено важливість необхідності розвитку та покращення роботи профільних громадських організацій, збільшення кількості послуг, які вони надають населенню.

«Держава має напрацювати принципи соціального замовлення і передбачати в бюджеті певні ресурси на реалізацію такого соціального замовлення благодійними організаціями», - зазначив Глава Уряду.

Прем'єр-міністр також запропонував благодійним організаціям створити об'єднання для більш тісної співпраці з Урядом у вирішенні питань соціально незахищених громадян.

«Було б набагато простіше, якби всі благодійні організації об'єдналися хоча б на рівні координації, вибрали б собі коаліційне керівництво - 10-15 осіб, які б взаємодіяли з нами і ми могли б максимально скоординувати нашу роботу», - підкреслив Прем‘єр-міністр.

Наприкінці зустрічі Партнерство «Кожній дитині» передало Миколі Азарову десять пропозицій для покращення системи надання соціальних послуг для сімей та дітей:

• в контексті адміністративної реформи в Україні провести децентралізацію надання послуг з обласного рівня на рівень району, міста, села та селища; посилити відповідальність та повноваження місцевих органів влади щодо розвитку послуг на рівні громади;

• запровадити ефективні механізми раннього виявлення сімей з дітьми, які потребують допомоги, удосконалення міжвідомчої взаємодії суб’єктів соціальної сфери (освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, соціальних служб та ін.);

• забезпечити розвиток широкого спектру послуг для сімей та дітей на рівні громади, зокрема підтримуючих послуг, спрямованих на підвищення здатності батьків забезпечувати розвиток та виховання дитини;

• ввести посаду фахівця соціальної роботи з сім’ями та дітьми в громаді (розвиток мережі сільських соціальних працівників, центрів соціальних служб для сім’ї та дітей, «дільничних» соціальних працівників у містах) та забезпечити кількість працівників;

• запровадити в практику надання соціальних послуг методологію оцінки потреб дитини та її сім’ї, а також законодавчо закріпити технологію ведення випадку;

• запровадити ефективну систему диференційованої державної соціальної (фінансової) допомоги сім’ям з дітьми на основі оцінки потреб та в поєднанні з наданням соціальних послуг;

• запровадити комплексну систему підготовки та перепідготовки кадрів у сфері надання соціальних послуг, обов’язковість проходження навчання за базовою програмою з питань забезпечення прав дитини та підтримки сім’ї для керівників соціальної сфери;

• забезпечити розвиток послуги сімейного патронату як нової альтернативної форми догляду для дітей, які залишилися без батьківського піклування;

• створити систему соціальної підтримки молоді, яка виходить з-під опіки, особливо випускників інтернатних закладів, включаючи обов’язковість підготовки індивідуального плану протягом останніх років опіки, запровадження різних механізмів забезпечення житлом та надання послуг щодо працевлаштування;

• запровадити комплексну систему моніторингу забезпечення прав дитини та підтримки сім’ї органами виконавчої влади та місцевого самоврядування.