Катерина Денисюк, "Дитячі" питання вирішують по-дорослому // Київська правда, № 57 (22 547), 28 травня 2010 року

За кілька днів ми перегорнемо сторінку календаря, згадаємо про Міжнародний День захисту дітей і ще раз поговоримо про їхні права та батьківські обов'язки. Однак є люди - заступники голів усіх рівнів з гуманітарної політики, працівники служб у справах дітей, управлінь у справах сім'ї, молоді та спорту, громадських організацій тощо, - які щодня турбуються про маленьких громадян нашої держави, захищають їхні права на життя, виховання у родині, освіту, охорону здоров'я, безпечне середовище та ін.. А щоквартально вони обговорюють насущні питання і шукають шляхи вирішення тієї чи іншої проблеми на засіданнях Координаційної ради з питань охорони, яка створена при Київській обласній державній адміністрації.

Очолює цю раду заступник голови Київської облдержадміністрації Тетяна Подашевська. Останнє чергове таке засідання відбулося у вівторок. На порядок денний винесено чотири питання: про пріоритети влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, про ефективність діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування у сфері забезпечення прав дітей, про міжвідомчу взаємодію в інтересах неповнолітніх та про підготовку до Дня спільних дій в інтересах дітей. Питання не нові, але актуальні і досить проблемні.

Про пріоритети влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, про темпи впровадження сімейних форм виховання доповів начальник служби у справах дітей облдержадміністрації Сергій Андріяш.

В цілому основні засади та пріоритети "дитячої" політики чітко виписані у чинному законодавстві України. Так, у Законі України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціально-правого захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" однією з основних засад державної політики визначено створення умов для реалізації права кожної дитини на виховання в сім'ї (ст.3). У статті 6 цього ж закону передбачено, що за умови втрати дитиною батьківського піклування відповідний орган опіки та піклування повинен вжити вичерпних заходів щодо влаштування дитини в сім'ї громадян України - на усиновлення, під опіку або піклування, у прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу. А влаштування дитини до закладу для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, не позбавляє органи опіки та піклування за місцем походження та за місцеперебуванням дитини від обов'язку продовжувати діяльність щодо реалізації права цієї дитини на сімейне виховання (ст.6).

Таким чином, у статті 6 і визначено пріоритетні форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Це: усиновлення, опіка/піклування, прийомна сім'я та дитячий будинок сімейного типу.

Як же впроваджується ця державна політика на території Київської області? Так, станом на 2006 рік у дитячих закладах перебувало 1500 дітей, а сімейними формами влаштування було охоплено 2086 хлопчиків і дівчаток. На 16 березня цього року ці дані відповідно становлять 854 і 2695 дітей. Це свідчить про те, що ми рухаємося в правильному напрямку.
Однак державною цільовою програмою, як і комплексною обласною програмою "Назустріч дітям", було передбачено "переорієнтацію" пріоритетів надання послуг дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування. Першочергово увага має спрямовуватися на виявлення сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах, та їх підтримку з метою збереження дитині біологічної сім'ї. Та є випадки, коли вилучення дитини з сім'ї та позбавлення батьків батьківських прав не уникнути.

Подальша доля дитини - у руках органів опіки та піклування. Якщо ще років 10-20 тому таких "соціальних сиріт" майже стовідсотково направляли у дитячі будинки, інтернати, то сьогодні їм "підбирають" нову родину - готують до усиновлення, влаштовують під опіку/піклування близьких родичів, у прийомну сім'ю або дитячий будинок сімейного типу. До того ж, при усиновленні перевагу має національний усиновлювач.

Звернемося до статистики. Найпоширенішою формою влаштування дітей є опіка/піклування. У 2006 році під опікою перебувало 1903 дитини, зараз - 2450. У 2004 році на Київщині було створено 18 дитячих будинків сімейного типу і 3 прийомні сім'ї, зараз - 29 і 88 відповідно. Кардинально змінило вектор і усиновлення. Якщо у 2006 році іноземне усиновлення (176 дітей) переважувало національне (67 дитини), то за підсумками 2009 року набрало обертів національне усиновлення - 127 проти 88. Трохи "підвів" гарну тенденцію перший квартал поточного року, коли з 26 усиновлених дітей в українські родини "приписалися" лише 11 малюків. За аналогічний період попереднього року було усиновлено 51 дитину: 26 - національне усиновлення і 25 - міждержавне.

Безумовно, усі ці тенденції і успіхи - це результат роботи багатьох людей, багатьох управлінь. І якщо на рівні обласних служби у справах дітей та управління освіти і науки є розуміння та спільне бачення реформування інтернатних закладів, то "на місцях"  люди, тримаючись за свої робочі місця і не зовсім правильно розуміючи суть змін, не завжди вирішують справу на користь інтересів дитини. Мабуть, через непрофесійність або недостатню обізнаність з певних питань у інтернатних закладах і досі перебувають діти, які мають всі шанси потрапити в сім'ю. Так, за даними служби у справах дітей Київської облдержадміністрації в інтернатах області безпідставно проживає 848 хлопчиків і дівчаток. Це - категорія дітей практично здорових, які не потребують спеціалізованого навчання у інтернатних закладах. Таке явище спеціалісти умовно називають "прихованим сирітством".

Враховуючи складність ситуації та серйозність проблеми, питання влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, ще не раз заслуховуватиметься на подібних засіданнях. Окрім того, додаткового розгляду потребує питання роботи центрів соціально-психологічної реабілітації дітей та медико-педагогічних комісій, що виносять вердикт майбутнім вихованцям інтернатів.

Справжнім ноу-хау як у Київській області, так і в Україні в цілому, стало оцінювання ефективності діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування у сфері забезпечення прав дітей. Ініціатором розробки моделі такого оцінювання була служба у справах дітей Київської облдержадміністрації. Така ініціатива суголосна із намірами Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту виробити єдину модель оцінювання ефективності діяльності того чи іншого органу. Київська область, як завжди, лише випередила усі інші.

Про актуальність теми, про модель та критерії такої оцінки і про результати першого оцінювання роботи органів влади "на місцях" доповів куратор цього дослідження, директор представництва Міжнародної благодійної організації "Кожній дитині" в Україні Володимир Кузьмінський. Основний аргумент на користь розробки нової моделі оцінювання (адже існують сотні звітностей), стверджує В.Кузьмінський, як правило, раніше оцінювали розрізнені параметри діяльності окремих структур, а не результат їх спільного впливу на діяльність та середовище дітей. Нова модель має сприяти виробленню дієвого механізму міжвідомчої взаємодії всіх структур в інтересах дітей. Вона базується на забезпеченні шести основних прав дітей: права на життя та охорону здоров'я, права на сім'ю, на безпечне середовище, права на освіту та розвиток, на соціальну підтримку та захист дітей з сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах, права молоді з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

На основі визначених прав, було сформульовано агреговані індекси, які обраховувалися з урахуванням багатьох індикаторів. У результаті складних математичних обрахунків  було складено графіки, на яких видно "прогалини", недоопрацювання влади конкретного регіону в конкретному напрямку. Практична сторона цього питання, тобто результати дослідження, рейтинг роботи адміністрацій та міськвиконкомів області присутніх шокував. Одних - приємно, інших - не зовсім. Так, до п'ятірки лідерів ввійшли Бородянська РДА, Славутицький МВК, Ставищенська РДА, Білоцерківський МВК та Білоцерківська РДА. На останньому місці - Тетіївська та Поліська РДА.

Ще один проект документа про порядок міжвідомчої взаємодії щодо соціально-правового захисту дітей та здійснення соціальної роботи з дітьми та сім'ями, які опинилися в складних життєвих обставинах, презентувала заступник начальника служби у справах дітей облдержадміністрації Алла Шаповал. Вона детально зупинилася на всіх аспектах, які чітко вказують на повноваження і обов'язки посадовців, на терміни та порядок проведення необхідних процедур.

Члени Координаційної ради з питань охорони дитинства проголосували за проект рішення, в якому виписали завдання для всіх структур і підрозділів, дотичних до питань захисту прав дітей. Підсумувала захід заступник голови Київської облдержадміністрації Т.Подашевська. Тетяна Леонтіївна зазначила, що з власного досвіду знає, як важко вилучати дитину із родини. Беззаперечно, що і кожній дитині потрібна родина. Тому сьогодні найголовнішим завданням для влади, наполягає Тетяна Подашевська, є завдання зробити усе можливе, щоб звітувати про кількість дітей, які живуть у щасливих родинах, і кількість родин, які живуть у щасливій країні.