Напередодні новорічних свят одна з 5 унікальних для України патронатних сімей відкрила двері своєї домівки  для трьох діточок: 6-річної Насті, 3-річного Іванка та 2-річної Оленки*. 24 грудня 2012 р. через загрозу життю та здоров’ю їх було вилучено з рідної сім’ї, оскільки їх мама, бабуся і дядько перебували у стані алкогольного сп’яніння. За свідченнями сусідів у їх занедбаній квартирі  постійно «кочували» сумнівні сторонні особи.

Стан дітей був просто жахливий: перші дні наймолодша Оленка погоджувалася їсти лише печиво, яке запивала водою, багато часу спала і могла цілу годину просто просидіти на стільчику, – зазначає патронатна мама у своєму щоденнику.

І вже за місяць констатує перші успіхи: “Оленка – улюблениця всієї родини, пробує самостійно їсти, полюбляючи вермішель, котлетки, супчик. Любить гратися з ляльками, переглядати мультики, танцювати. Її цікавить все що відбувається навколо: як підмітають, як набирають воду, як витирають пил – все відображає у грі і допомагає дорослим”.

Середній Іванко дуже шустрий, майже  не розмовляє, улюблене заняття - біг з кінця в кінець кімнати... Всіх дорослих називає татами, побачивши пасок, він пояснив, що ним б’ють… На руки йде до всіх, любить переглядати мультики, міцно притиснувшись до когось із дорослих, наприклад, бабусі… Гратися з сестричками не вміє.

В перші дні Іванку було ніби все одно де бути – вдома чи в садочку, а згодом він зрозумів, що вдома краще. І вже через місяць разом із сестричкою почав відвідувати дитячий садок. «Говорить багато слів, однак в речення їх складає досить важко, вчить літери та цифри, має улюблені машинки. Став спокійнішим, менш напруженим, з’явилася нова звичка – кличе сісти поруч із ним на диван, і притиснувшись, буде довго сидіти».

Найскладніше старшій шестирічній Насті, вона згадує, що “бабуся дітей била, а мама, хоч і п’яна, але завжди захищала”.

Настя часто обирає провокуючу поведінку, коментує про насильство та що разом з братиком  ходили  грабувати… Погрожує, що слухатися не буде і втече з будинку… Вчитися не любить,  не вміє і не цікавиться…

Але перші успіхи з'явилися і у Насті, яка розпочала ходити до дитячого садка, однак жити звичайним для її віку дитячим життям дівчинці давалося дуже важко.

Так, спільно з патронатними вихователями Настя, Іванко й Оленка робили маленькі кроки вперед та очікуювали на люблячих тата та маму. А що їх родина? Дядько та бабуся продовжували пити, мама готувалася до народження четвертої дитини, особливо при цьому не змінюючи своїх звичок та поведінки. З кінця лютого 2013 р. було розпочато розгляд справи про позбавлення матері батьківських прав… Оскільки надії на повернення дітей до дому – жодної, фахівці серед потенційних кандидатів всієї України шукали найкращий варіант для одночасного влаштування 3-х дітей в сім’ю до кандидатів-усиновителів чи відповідну прийомну сім’ю. З 4 квітня 2013 р. діти знайшли нову родину, люблячу їх сім’ю. 

Нові батьки дітлахів – подружня пара, яка вже мала досвід усиновлення. Їх 12-річний син Славік із нетерпінням очікував на нову дітвору, що навесні стали йому братиком і сестричками. На новому місці адаптація дітей пройшла успішно – батьки створили їм сприятливе підтримуюче середовище. 

Оленка перетворилася на справжню хохотунку, хоча раніше на її обличчі постійно був вираз ображеної дівчинки. У Насті швидко відросло волосся – тепер вона неймовірно схожа на свою нову маму, а особливо на її дитячі фотографії. Розглядаючи старі фотоальбоми, дівчинка нещодавно сказала: «Мамо, ми з тобою як близнята». Прояв турботи про молодшого брата - неабиякий прогрес для Насті порівняно з січнем і лютим, коли вона не відчувала прив’язаності до Іванка. Зараз 6-річна Настя потроху починає допомагати батькам в господарстві і навіть отримала свій перший обов’язок – збирати яйця від кур, який вона виконує із задоволенням. Іванко ж умить потоваришував зі Славком: разом вони ходять на рибну ловлю та займаються іншими хлопчачими справами. І хоч час від часу Іванко згадує своє життя в Києві, біологічних родичів і патронатну маму,  разом з тим про свою нову сім’ю говорить:

Мій дім тут, раніше був там [в Києві], а тепер тут. или  грабувати… Погрожує, що слухатися не буде і втече з будинку… Вчитися не любить,  не вміє і не цікавиться… – зазначає Лариса Петрівна.

Разом із Оленкою збирається йти до місцевого дитячого садка восени. 

* З метою збереження конфіденційності справжні імена та зображення дітей в історії не використовувалися.