Зовсім нещодавно в Україні почали діяти 3 нові патронатні сім’ї: 2 у Черкаській та 1 у Дніпропетровській областях. Це перші сім’ї, підготовлені у рамках переходу послуги на національний рівень та початку поширення її у всіх регіонах нашої країни. Проте, не варто забувати, що перша патронатна сім’я діє в Україні ще з 2009 року!

Загалом же до початку державного експерименту із запровадження послуги патронату, у співпраці з громадами м. Києва, Київської та Черкаської областей було створено 7 патронатних сімей, які на цей момент вже надали допомогу 100 дітям!

У такий важливий, поворотний момент Партнерство «Кожній дитині» висловлює подяку цим сім’ям, які зробили можливими не лише позитивні зміни у житті конкретних дітей та родин, але й допомогли нам накопичити позитивний досвід, уможлививши таким чином системні зміни в усій системі альтернативної опіки!

Першою з цих родин, що розпочала приймати дітей, тимчасово залишених без батьківського піклування 8 років тому, була родина Наталі та Євгена Дудко, чиї фото прикрашають майже будь-які матеріали проекту «Сімейний патронат» Партнерства «Кожній дитині».

Поступово до них приєдналися Тетяна і Тарас Гурські (у 2011-му), Лариса та Сергій Кузнєцови, Любов Ящук (у 2012-му), Наталя Базильчук та Анатолій Авраменко (у 2013-му), Олена та Юрій Волкотруб, Тетяна та Іван Гнатики (у 2015-му).

Це – люди, які зголосилися стати патронатними вихователями та приймати під свою опіку дітей, тимчасово залишених без піклування батьків, у той час, коли послугу патронату ще не було закріплено на державному рівні. Усі вони вірили, що патронат - це послуга, необхідна для того, аби поступово витіснити інтернатні заклади, які не можуть замінити дитині сімейного тепла.

Завдання першопрохідців було непростим. В першу чергу, через те, що патронат передбачає не лише надання допомоги дитині – вона також означає, що звикнувши, полюбивши дитину, вихователь повинен її відпустити.  

«У меня был когда первый ребенок… - розповідає Тетяна Гурська у програмі «Критична точка», - Самый первый… Мы его взяли – ему было 1,5 месяца, отдавали – ему было 4. Было очень тяжело, я неделю плакала. Но я себе такую успокоительную фразу говорю: мне бог детей дал, у меня есть это счастье: быть матерью, а вот у кого-то это единственный шанс».

З роками патронатні вихователі та їх помічники не раз надавали інтерв’ю, ділилися розповідями про свою щоденну нелегку працю із журналістами, ставши таким чином послами послуги патронату, яка є інноваційною для України.

Наші піонери стикалися із найрізноманітнішими випадками: вони опікувалися дітьми з інвалідністю, неповнолітніми матерями, немовлятами, дітьми з ВІЛ, дітьми, які зазнали недогляду, жорстокого поводження, глибоких психологічних травм… Але у кожному випадку вони точно знали: перша річ, яку потрібно забезпечити для дитини, яка (хай і тимчасово) втратила батьків – це любов. Вони знаходили сили у маленьких та великих перемогах своїх вихованців.

«Вони дійсно змінилися, вони багато чому навчилися і різниця дуже разюча між ними: які вони прийшли і які вони є, – ділиться Наталя Базильчук, спілкуючись з журналістами, – Це не лише відображається на зовнішньому вигляді, а й у навчанні, в розвитку. Це зовсім інші діти… Для нас це теж перемога – і ми радіємо за них».

«Радує те, що вони ідуть у ті сім’ї, їх беруть як своїх дітей – і це радує», - каже пані Наталя.

Те, що надихало та підтримувало патронатних вихователів – це їх вмотивованість допомагати дітям, цінність, яку представляє для них сім’я – сильніша, ніж у багатьох.

«Я була вихована матір’ю-одиначкою. – розповіла нам якось Лариса Кузнєцова у відповідь на питання про те, що підштовхнуло її до професії патронатного вихователя. – Тому я пообіцяла собі, що коли виросту у мене буде велика та дружна родина».

І дійсно: важко уявити собі більш дружні та міцні сім’ї, аніж сім’ї патронатних вихователів. А без підтримки рідних, якісне надання послуги патронату дитині було б неможливим, адже праця патронатного вихователя не має вихідних та перерв.

Проте наші «старожили» - перші в Україні патронатні вихователі та їх добровільні помічники – раді віддавати своє тепло. Ви можете в цьому переконатися, переглянувши вебінар «Патронатний вихователь – хто він? Про роль патронатного вихователя в системі захисту права дитини на сім’ю» та супровідні матеріали до нього.

А ми хочемо ще раз подякувати їм за їхню роботу та віру у добро!

Для довідки:

Послугу патронату над дитиною розроблено Партнерством «Кожній дитині» на основі кращих європейських та світових практик догляду дітей, які тимчасово опинилися без батьківського піклування. Протягом 2009-2016 років у рамках апробації послуги, було створено 7 патронатних сімей у м. Києві (2 сім’ї), Київській області (4 сім’ї) а також у м. Умані (1 сім’я). З прийняттям Закону України № 936-VIII від 26.01.2016р. почалося запровадження патронату на державному рівні.