Темою першої зустрічі стало актуальне обговорення нових підходів до зцілення дитини, яка пережила важкий досвід втрат, переміщень, недогляду тощо. Програма зустрічі була сформована за результатами навчального візиту до США залученого експерта Синюшко Мар’яни (м. Київ) та базуючись на досвіді практичної роботи залученого тренера Махукової Володимири  (м. Луганськ).

Учасникам клубного засідання було презентовано основні підходи, які використовуються Інститутом розвитку дитини Техаського християнського університету у сфері допомоги прийомним та усиновленим дітям. Присутні на зустрічі познайомилися з основами trust-based relation interventions (TBRI) -  втручання, заснованого на довірливих стосунках між дорослими та дитиною, що пережила «травму», який базується на трьох ключових принципах: 

1. встановлення зв’язку з дитиною;
2. підтримки дитини, орієнтований на розвиток в ній самооцінки та сили духу;
3. виправлення поведінки.

Розглядаючи можливості зцілення (реабілітації) дитини, влаштованої під патронат, активно пройшло обговорення «біологічних» наслідків впливу хронічного стресу на розвиток дитини: порушення розвитку нервової системи, зниження імунітету, травних розладів, високого рівня цукру в крові, порушення нейрохіміі мозку, пов’язаного з високим рівнем гістаміну; недостатнім рівнем серотоніну, підвищеним рівнем дофаміну, фенілетіламіну та норадреналіну.

Практичне підтвердження у патронатних вихователів отримала інформація щодо наслідків «життя в страху» дитини: хронічної активації захисної системи (під умовною назвою ЗУД: «замереть-убежать-драться»), в результаті чого кров надходить лише в окремі ділянки мозку дитини, логічне мислення недоступне, і дитина реагує, виходячи з інстинкту виживання; обмежених можливостей засвоєння інформації; агресивної, маніпулятивної поведінки; появ ознак розладів психічного здоров'я, пов'язаних із зануренням в себе (боязкість, тривога) і т. ін.

Для практичного використання патронатні вихователі отримали таблицю «Прихованих посилань, які несе в собі поведінка дитини», опрацювали  дві стратегії встановлення зв’язку з дитиною та особливостей підтримки дитини, обговорили  «проактивні» та «реактивні» стратегії виправлення поведінки дитини.

Позитивну атмосферу зустрічі доповнила робота з особливим інструментом допомоги влаштованій під патронат дитині - «казкотерапією». Учасники познайомилися з  формами та методами казкотерапії, особливостями та алгоритмом створення медіативних, корекційних та дидактичних казок, віковими періодами їх ефективного використання. На завершення під керівництвом тренера патронатні вихователі створили казку, головний герой якої дуже схожий на одного з вихованців патронатної сім’ї. З метою підготовки до наступної зустрічі кожна патронатна сім’я отримала домашнє завдання - проходження тестування на сенсорну чутливість.