З миру по цеглинці – житло для впевненого старту

Такий девіз обрали собі 8 колишніх вихованців інтернатів із Вишгородського району Київської області у облаштуванні соціальної квартири, де вони незабаром проживатимуть, освоюючи життєві навички, потрібні для успішного старту та їх самостійного життя у соціумі. 

31 жовтня 2013

Дорога в нікуди або як все починалося

Коли йдеться про вихованців інтернатів – дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, яких в Україні за останніми цифрами налічується більше 17 тисяч, в суспільстві побутує думка про їх ніби-то соціальну захищеність з боку держави навіть після виходу з під-опіки. Так, щороку близько 2 тисячам випускників інтернатних закладів, які досягають свого повноліття і вступають на навчання до професійно-технічних та вищих навчальних закладів, окрім державної допомоги у розмірі двох прожиткових мінімумів кожного місяця забезпечується безкоштовне харчування у закладі, путівка на оздоровлення, компенсація грошей на підручники, тощо. За офіційними даними у 66% дітей, окрім цього, є житло, закріплене за ними. Однак як показує непоодинокий досвід, закріплене за сиротами житло, часто стає надбанням для махінацій нечесних родичів дитини, або ж, залишаючись тривалий час без догляду,  робиться непридатним, подекуди аварійним для проживання. Коштів на ремонт житла, незважаючи на увесь об’єм державної допомоги, не вистачає. Не допомагає також і відсутність спеціальних фондів чи дієвих програм соціального житла, у більшості випадків додаються проблеми з документами на житлову власність, неможливість спільного проживання з родичами... Замість того, щоб мати надійний прихисток, роблячи перші кроки самостійного життя після виходу з-під опіки держави, на більшість випускників інтернатів чекає дорога в нікуди.  

Вже рік, як я навчаюся в Києві у коледжі на перукаря, але й далі мушу проживати у дитячому будинку, бо для студентів із навколишніх районів коледж житла не надає. За рік із інтернату випускається моя сестра Лєна – де будемо жити ще не знаємо... Наша хата в селі за цей час [...10 років життя в інтернаті] занедбалась – в неї страшно й зайти...»   - Марія, 18 років

Без підтримки, житла і роботи (а відсутність сумнозвісної прописки стає на перешкоді для багатьох роботодавців в Україні), вони потрапляють у коловоріт негараздів, замкнуте коло проблем. Ростуть нові династії сиріт: низький рівень життєвих навичок і брак житла – серед найчастіших причин відмови від новонароджених дітей, що, в свою чергу, веде до вторинного соціального сирітства, вирішення якого державі обходиться у десятки разів більше...    


Житло для сиріт: які альтернативи?


Для 34% дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування,  що не мають власного житла (а це більше 31 тисячі дітей), держава згідно законодавства зобов’язує місцеві органи влади забезпечити їх позачерговим жилим приміщенням після завершення терміну перебування у закладах державної опіки. На практиці через відсутність достатніх коштів на купівлю індивідуального житла (квартири чи будинку) таким «позачерговим жилим приміщенням» для випускників інтернатів стає соціальний гуртожиток: переобладнаний дитячий садок або той самий інтернатний заклад (попередньо закритий), інші будівлі нежитлового призначення. Проживання в подібних умовах рідко нагадує звичайне житло пересічної людини. Більше того,  на початок 2013 року в Україні функціонувало тільки 18 соціальних гуртожитків в 10 регіонах держави, що забезпечувало потреби менше 15% від загальної кількості дітей-сиріт. Скажімо, у Київській області до 2012 року працював лише один соціальний гуртожиток  в с. Гайсин Переяслав-Хмельницького району. У 2012 році було створено ще один подібний заклад у с. Жукин, що за 55 км від Києва. Впровадження одного соціального гуртожитку обходиться державі в середньому в 1,5-2 млн грн, а на його утримання щороку в середньому виділяється 300 тис. грн. Таким чином, обґрунтовується ще й економічна недоцільність існування «соціальних гуртожитків».

Мені 22 роки. Минулого року повернувся із армії, влаштувався на роботу в Києві. Будинок, де жив раніше, згорів, тому мушу поки перебиватися, як вийде: то в знайомих, то в дитбудинку. Дуже хочу стати на ноги, щоб знімати житло самостійно, але для цього потрібен час. Хто знає, рік-два роки... - Андрій, 22 роки

У березні 2013 року місцева влада Вишгородського району Київської області пішла на майже безпрецедентний крок: за кошти місцевого бюджету (650 тисяч гривень) для молоді з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, адміністрація придбала квартиру в одній із новобудов житлового масиву в с. Нові Петрівці. Мета цієї квартири – не лише створення більш сприятливих умов для соціальної інтеграції колишніх випускників інтернатних закладів. На відміну від соціальних  гуртожитків, використання звичайної квартири в якості соціального житла є прогресивним та інноваційним шляхом тимчасового забезпечення житлових прав молоді, позбавленої батьківської піклування. Таким чином, у партнерстві з «Кожній дитині» місцева влада ставить перед собою ширшу задачу: працювати на попередження проблем, пов’язаних із соціалізацією, переходом до самостійності для цієї категорії молоді.


За підтримки спеціалістів молоді люди віком від 15 до 23 років вчитимуться різноманітним життєвим «хитрощам»: від сервірування столу, обходження з побутовою технікою, прибирання квартири до дрібного ремонту сантехніки. Таким чином, відбуватиметься знайомство з реальним життям, яке багато в чому відрізняється від «тепличного», регламентованого інтернатного, де турботи дитини, наскільки може, бере на себе держава. Проживання молоді у звичайній квартирі буде максимально наближеним до пересічних умов, потрібних будь-кому, хто починає самостійне життя. Тут молоді люди будуть управляти власними фінансами, самостійно вирішуватимуть побутові та бюрократичні труднощі, спілкуватимуться із сусідами, розподілятимуть обов’язки щодо ведення домашнього господарства – цьому їх ніхто не вчив у стінах інтернату.  


У перші дні нового життя у сторонніх складається враження, що вони намагаються триматися на плаву, – каже Юлія, соціальний працівник, яка працює з випускниками. Проте це не так, без своєчасної допомоги вони практично захлинаються.


Ключі від квартири ключі до успіху?


Перед поселенням з молодою людиною укладатиметься договір, який визначатиме її права та обов'язки під час проживання у соціальній квартирі. Для узгодження правил спільного проживання молодь розробить своєрідний «кодекс» та визначить лідера (старосту), що стане контактною особою для відповідальних органів місцевої влади та представлятиме інтереси співмешканців.


На початковому етапі проживання соціальний працівник спільно з молодою людиною проведуть комплексну оцінку потреб та рівня оволодіння життєвими навичками, яка допоможе визначити сильні сторони молодої людини та ресурси її соціального оточення. За результатами оцінки фахівець та молода людина розроблять індивідуальний план підтримки в перехідний період: від проживання в інтернатному закладі до напів-самостійного проживання в соціальній квартирі, й уже пізніше – до автономного проживання у власному або орендованому за власні кошти житлі. Індивідуальний план включатиме різноманітні аспекти: пошук та влаштування на роботу, вступ до ВНЗ, налагодження стосунків з родичами, самоорганізація та планування життя, допомога в подоланні конфліктів з дівчиною/хлопцем, колегами, пошук житла для самостійного проживання і т. ін.


Таким чином, мешканці квартири перебуватимуть під супроводом соціального працівника, який щоб допомогти молодій людині у конкретній ситуації залучатиме представників органів влади, комунальних закладів, приватних організацій і підприємств. Кожні два тижні сторони зустрічатимуться для обговорення прогресу у досягненні визначених результатів індивідуального плану, а кожні 3 місяці буде відбуватися повний перегляд стану реалізації плану й за потреби – його корекція. Це означає, що молодь буде мотивована до все більшої самостійності у діях, прийнятті зважених рішень, вирішенні конфліктних ситуацій, організації побуту.

При цьому слід зазначити, що в Україні поки що функціонує лише одна така соціальна квартира для неповнолітніх (включно з дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування). Її створенням опікувалася донецька міська влада спільно з українськими та міжнародними неурядовими організаціями. Проте у донецькій квартирі молодь може проживати лише до 18 років протягом 1 року, тоді як у соціальній квартирі в Нових Петрівцях максимальний термін проживання для молоді віком від 15 до 23 років – 3 роки.



З миру – по цеглинці...


Загальна площа новопетрівської соціальної квартири – 120 кв.м., помешкання дворівневе і розташоване на 5-му та 6-му поверхах новобудови. Окрім 5 кімнат у квартирі є кухня, санвузол на кожному поверсі, гардеробні та інші підсобні приміщення. Планується, що в 4-х жилих кімнатах квартири мешкатимуть 8 молодих людей (разом  будуть проживати брати та сестри або молоді люди однієї статі). П’ята кімната буде використовуватися як вітальня: місце для зустрічей, святкування, спільного проведення часу її мешканців.

З моменту придбання квартири у березні 2013 року до цього часу тривають ремонтно-оздоблювальні роботи, оскільки житло здавалося без внутрішніх робіт, у стані неготовому для проживання. Так, на кінець жовтня 2013 року за кошти Партнерства «Кожній дитині» було завершено електромонтажні та сантехнічні роботи, проведено підготовчу роботу (зроблена штукатурка стін, покладена підгогова стяжка, придбані шпалери). Тривають внутрішні оздоблювальні роботи, фінішне шпаклювання. На черзі має стати поклейка шпалер, укладка ламінату, установка дверей на обох поверхах, облицювання плиткою та встановлення сантехніки у двох санвузлах. 





Ремонт відбувається виключно за рахунок залучення коштів із різних джерел, оскільки всі доступні кошти місцевої влади були спрямовані власне на купівлю квартири. Щоб прискорити завершення ремонту, ми звернулися до благодійників через портал «Українська Біржа Благодійності». З його допомогою нам вдалося зібрати 3660 грн., необхідних для купівлі та встановлення надійних вхідних дверей у квартиру. 

Станом на початок 2014 року ремонт квартири майже завершено. Молоді люди, які будуть невдовзі проживати в квартирі також долучилися до ремонтних робіт на завершальному етапі. Так, вони самостійно обирали шпалери для своїх кімнат та клеїли їх разом з більш досвідченими «спеціалістами», допомагали прибирати кімнати. Такий досвід допоможе молоді відчути себе повноцінними господарями житла, більш відповідально до нього ставитися та, можливо, стане в нагоді під час ремонту власного житла в майбутньому.  Ми переконані, що ця унікальна соціальна квартира для молоді, позбавленої батьківського піклування, стане запорукою їх успішної соціальної інтеграції, допоможе адаптуватися до реалій самостійного життя після «тепличних» умов інтернатів. 


Дякуємо усім нашим друзям, які своїми "цеглинками": внесками, безпосередньою участю в ремонті, наставництвом, допомогли нам збудувати простору й привітну домівку для впевненого старту молоді на шляху до успіху і кращого життя!

Теги:  Впевнений старт випускники інтернатів молодь позбавлена батьківського піклування фандрейзинг

Статтi на тему
Більше за темою
Приєднуйтеся
ОТРИМУЙТЕ НОВИНИ